ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Керівник ДСНС України Чечоткін М. О., шляхом реформування науково-технічної діяльності, намагається знищити останню установу прогресивної думки у відомстві. Постійні перевірки діяльності Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту, а це більше 17 комісій протягом трьох років, обмеження фінансування, примусове скорочення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт не привели до бажаного результату – «поставити на місце вчених, які мають свою думку». І ось, під завершення «вкрай ефективної» каденції, яка відзначена значними недоліками у сфері державного управління цивільним захистом України, центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту пропонується ліквідувати єдиний в державі науково-дослідний інститут цивільного захисту.

Реалії сьогодення говорять про погіршення боротьби з пожежами й нездатності системи цивільного захисту забезпечити адекватність заходів, які спрямовані на попередження та реагування на зовнішні й внутрішні загрози, що підтверджується значним зростанням кількості трагічних подійі з тяжкими наслідками, аж до масової загибелі дітей у навчальних та оздоровчих закладах країни. Тому подібні пропозиції «оптимізації» слід розглядати як відвертий саботаж державного управління цивільного захисту України. Неможливість відомства виконувати покладені на нього державні функції неодноразово підкреслювалася органами державної влади України всіх рівнів. При цьому, наукові розробки та ініціативні проєкти Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту, які спрямовані на стабілізацію та реорганізацію державної системи, ігноруються або коригуються ДСНС України до стану, далекого від оригіналу.

Нажаль, існуюча ситуація, в першу чергу, обумовлена тотальною некомпетентністю вищого керівництва цього центрального органу виконавчої влади і нездатністю центрального апарату до формування та реалізації державної політики, в тому числі, і в питаннях наукової та науково-технічної діяльності. Відомча наукова структура ДСНС України, завдяки «професійному кураторству», перебуває в жалюгідному стані, ключовим недоліком якого є малоефективні механізми державного управління науковою діяльністю у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

При цьому, Програма діяльності Уряду, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 849 та погоджена Верховною Радою України, вселяє надію на глобальне розуміння представниками вищого органу виконавчої влади існуючої проблематики в сферах цивільного захисту та науково-технічної діяльності. Однак, передбачені дієві інструменти державного регулювання, які запропоновані Кабінетом Міністрів України, перекручуються керівництвом ДСНС України.

Запропонована реорганізація відомчої наукової діяльності має інші, далеко не державні підходи, і не передбачає реалізацію плану державної політики та прийняття дієвих заходів усунення причин існуючих проблем, а обмежує розвиток науки в сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в рамках освітньої діяльності. Наслідки такого рішення приведуть до обтяження існуючої складної ситуації в сфері цивільного захисту населення, яка просто втратить наукову підтримку, що особливо небезпечно в умовах деградації національного механізму цивільного захисту на тлі безперервної військової ескалації на сході України.

Безграмотність дій, що завуальована оптимізацією наукової діяльності, яка запропонована дилетантами ДСНС України, матиме катастрофічні наслідки й призведе до втрати базової наукової організації України з питань наукового забезпечення цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Для розуміння проблематики –таку ситуацію можна порівняти хіба що з ліквідацією Президентом України Національного інституту стратегічних досліджень України – базової науково-дослідної організації Національної ради безпеки України.

З огляду на вищесказане, науковому колективу Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту залишається лише сподівається на професіоналізм представників вищого органу виконавчої влади країни і особисту участь Прем'єр-міністра України в недопущенні прийняття відповідної Постанови Кабінетом Міністрів України. Зрештою, було б вкрай доречно розглянути питання про професійну придатність керівництва ДСНС України, яке набило оскому своєю бездарністю управління системою цивільного захисту України. А не приймати подібний «дієвий» акт державного регулювання у сфері національної та державної безпеки, без серйозного вивчення та обґрунтування реорганізації наукової й науково-технічної діяльності у сфері цивільного захисту держави.

 

 

 

Щодо Указу Президента України № 948/2019 «Про невідкладні заходи щодо запобігання пожежній небезпеці в Україні»

  

Міжнародна асоціація цивільного захисту України ознайомилась із положеннями Указу Президента України № 948/2019 «Про невідкладні заходи щодо запобігання пожежній небезпеці в Україні» та інформує про наступне.

Недоліки існуючого механізму державного управління цивільним захистом, а також малоефективні заходи щодо захисту населення від пожеж, сприяли виходу назрілих проблем у сфері пожежної безпеки на державний рівень. Природно, що Президент держави не міг не відреагувати на дані обставини. Негативна реакція на рівні держави щодо останніх трагічних пожеж однозначно виправдана, і навіть необхідна, в умовах катастрофічного зниження рівня пожежної безпеки в країні, результатом якої стали тяжкі наслідки пожеж, які забрали багато людських життів, і що особливо болісно – дітей. 

Зважаючи на означене, зміст затвердженого документа викликає, принаймні, серед фахівців у сфері пожежної безпеки здивування. Вимоги Президента України щодо невідкладної розробки Кабінетом Міністрів України «Комплексних заходів щодо запобігання пожежам в Україні» або «Державної програми пожежної безпеки України до 2025 року», що, до речі, передбачає виділення фінансування на її реалізацію, були б необхідною і зваженою реакцією на державному рівні. З огляду на це, дещо не зрозуміло суть Указу. 

Щодо змісту документа. Низький рівень розуміння розробниками проблематики відразу ж відбивається у назві нормативного акта. Термін «Пожежна небезпека» встановлено ДСТУ 3855-99, яким визначається наступне: «можливість виникнення пожежі та/або її розвитку». Також цей термін застосовується в сфері визначення ризиків пожежної небезпеки. При цьому, законодавчо, Кодексом цивільного захисту встановлений інший термін, найбільш відповідний у даних обставинах – «Пожежна безпека». 

Однозначно слід вітати вимоги щодо державного врегулювання адміністративної відповідальності суб'єктів господарювання в бік збільшення штрафних санкцій за порушення і невиконання норм та правил пожежної безпеки. Однак, при цьому, виглядають безглуздо окремі уточнення, які вже самі по собі є частиною наведеного визначення. 

Складно сприймати й пов'язувати воєдино загибель дітей на об'єктах з високим ступенем ризику з проблемами самовільного спалювання рослинності. Укладачі нормативного акту, пропонуючи Кабінету Міністрів України забезпечити заходи законодавчого регулювання в сфері пожежної безпеки, не врахували той факт, що частина з них не відноситься до цієї сфери, а реалізація, в перспективі встановлених норм, досить ускладнена у зв'язку з відсутністю або необхідністю корегування механізмів застосування частини запропонованих адміністративних санкцій. Наприклад, відповідальності за недопущення представників органів нагляду (контролю) на об'єкти господарювання або регламентування судового діловодства. 

Слід зазначити, що причиною несвоєчасного прибуття пожежних підрозділів до місця виклику в Україні є не виконання норм дислокації і забезпечення населених пунктів пожежними депо. І на жаль «не надання преваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями» не вирішить цю глобальну проблему. Для прикладу, тільки в столиці України відсутні 50% нормативно необхідних пожежно-рятувальних частин. 

Викликає подив застосоване літературне вираження «заохочення суб'єктів господарювання». Відповідно до Тлумачного словника української мови, визначення слова «заохочення» це – нагорода, похвала. Таким чином, найвищому органу виконавчої влади України пропонується законодавчо врегулювати механізм державного «нагородження» суб'єктів господарювання за добровільне страхування цивільної відповідальності. Нонсенс. 

При цьому слід зазначити, що страхування цивільної відповідальності у сфері пожежної безпеки законодавчо врегульовано. А механізм його реалізації без оцінки ризиків пожежної небезпеки об'єктів страхування вже мав місце в системі державного управління пожежною безпекою, і був знівельований через корупційні прояви зі сторони представників державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки. 

В Указі Президента України застосовано поняття «об'єкти з масовим перебуванням людей». Слід зазначити, що застосований розмовний термін дійсно використовується в середовищі фахівців і професіоналів пожежної безпеки, але його офіційно трактоване формулювання в Україні відсутнє, отже, його застосування виходить за термінологічні рамки державних нормативно-правових актів. Таке ж твердження має місце і до застосованого вислову «сучасна спеціальна техніка». Не ясно, що включає в себе поняття «сучасна». Адже, по суті, наявність старих пожежних автомобілів в Україні це і є частина нашої сучасності. 

Немає підстав не погодитися з необхідністю утримання протипожежних водопровідних мереж в справному стані. Однак, на думку представників Асоціації, акцент знову поставлений неправильно, проблема полягає у відсутності їх нормативно встановленої кількості. При цьому можливість безпосереднього контролю й прийняття в експлуатацію вуличного і об'єктового водопроводу представниками пожежно-рятувальних підрозділів державою не забезпечена. 

Викликає крайній подив вимога щодо систем централізованого оповіщення. Безперечно, такі системи повинні бути, але вони мають відношення до реалізації заходів цивільного захисту населення у випадках загрози або виникнення надзвичайних ситуацій. У сфері пожежної безпеки мова повинна йти про системи протипожежного захисту і про «Правила пожежного спостерігання», положення яких вимагають невідкладного державного втручання через корупційну складову. Однак це питання розробниками документа ігноровано. 

Забезпечення пожежної безпеки адміністративно-територіальних одиниць базового рівня дійсно вкрай серйозна проблема і її вирішення вимагає впровадження інституційних основ розвитку добровільних пожежних формувань та врегулювання функцій в умовах децентралізації владних повноважень у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. На жаль «стимулювання створення» – літературний вираз, який по суті нівелює вагому безпекову проблематику об'єднаних територіальних громад.

            Асоціація, як організація, діяльність якої спрямована на забезпечення громадського контролю за органами державної влади у сфері цивільного захисту, звертає увагу на не досконалість положень та часткову не зрозумілість цілей прийнятого нормативного акта. При цьому, вражає цинічність державних посадовців, які готують та пропонують Президенту держави, м'яко кажучи, неналежні його рівню «документи». Вина це офісу Президента України чи представників ДСНС України не нам визначати, але факт непрофесіоналізму приховати вкрай важко.